Історія розвитку сонячної енергетики

Згідно з даними, люди використовують сонячну енергію вже понад 3000 років. Історія використання сонячної енергії як джерела енергії та потужності налічує понад 300 років. Саме в останні роки сонячна енергія справді розглядається як «терміново необхідна додаткова енергія в найближчому майбутньому» та «основа майбутньої енергетичної структури». З 1970-х років технологія сонячної енергії досягла швидкого прогресу, і використання сонячної енергії швидко змінювалося. Історію сучасного використання сонячної енергії можна простежити з моменту винаходу французьким інженером Соломоном де Коксом у 1615 році першого в світі двигуна, що працює на сонячних батареях. Цей винахід являє собою машину, яка використовує сонячну енергію для нагрівання повітря та розширення його для виконання роботи, таким чином відкачування води.
Між 1615 і 1900 роками в усьому світі було розроблено кілька сонячних електростанцій та деякі інші сонячні енергетичні пристрої. Ці енергетичні пристрої майже всі використовують концентроване світло для збору сонячного світла, а потужність двигуна невелика. Робочою рідиною є в основному водяна пара, яка дорога і не має практичного значення. Більшість із них особисто досліджені та виготовлені ентузіастами сонячної енергії. Протягом 100 років 20-го століття історію розвитку технології сонячної енергії можна умовно розділити на сім етапів. [4]
Фаза 1
На першому етапі (1900-1920) нова енергія Qingli була на цьому етапі. Дослідження сонячної енергії у світі все ще зосереджувалися на сонячних енергетичних пристроях, але методи концентрації світла були різними. Використовувалися плоскі колектори та робочі рідини з низькою температурою кипіння, і пристрої поступово розширювалися, з максимальною вихідною потужністю 73,64 кВт. Практична мета була відносно зрозумілою, а вартість все ще була дуже високою. Типові споруджені установки включають: у 1901 році в Каліфорнії, США, було побудовано сонячний водонасосний пристрій, що використовує конденсатор із усіченим конусом потужністю 7,36 кВт; З 1902 по 1908 рік у Сполучених Штатах було створено п'ять наборів двоциклових сонячних двигунів, які використовували плоскі пластинчасті колектори та робочі рідини з низькою точкою кипіння; У 1913 році на південь від Каїра, Єгипет, була побудована сонячна водяна помпа, що складається з п’яти параболічних дзеркал, кожне довжиною 62,5 м і шириною 4 м із загальною площею освітлення 1250 м2.
Фаза 2
На другому етапі (1920-1945) протягом останніх 20 років дослідження сонячної енергії були на низькому рівні, зі значним зменшенням кількості учасників і дослідницьких проектів. Причини цього були пов’язані з широким розвитком і використанням викопного палива та початком Другої світової війни (1935-1945), тоді як сонячна енергія не могла задовольнити нагальні енергетичні потреби того часу, що призвело до поступового нехтування дослідження сонячної енергії.
3 фаза
На третьому етапі (1945-1965), протягом 20 років після закінчення Другої світової війни, деякі далекоглядні люди помітили швидке скорочення ресурсів нафти та природного газу та закликали людей приділяти увагу цій проблемі поступово сприяння відновленню та розвитку науково-дослідної роботи в галузі сонячної енергетики. Вони також створили академічні організації з сонячної енергетики, провели академічні обміни та виставки та відродили тенденцію дослідження сонячної енергії. На цьому етапі було досягнуто значного прогресу в дослідженні сонячної енергії, причому помітними досягненнями були розробка практичних кремнієвих сонячних елементів компанією Bell Laboratories у Сполучених Штатах з 1953 по 1954 рік, що заклало основу для широкомасштабного застосування фотоелектричної генерації електроенергії; У 1955 році ізраїльський Taber et al. запропонував вибір на Першій міжнародній науковій конференції про сонячну теплову енергію